«Якщо Путіну не завадити захопити ще один шматок суверенної території, він не зупиниться на досягнутому», – ексрадниця Верховного головнокомандувача Об’єднаними силами НАТО.
Про це на Defence One пише Евелін Н. Фаркас, яка працювала заступником помічника міністра оборони з питань Росії, України та Євразії в адміністрації Обами, а також колишня старша радниця Верховного головнокомандувача Об’єднаними силами НАТО.
Імовірно, що президент РФ Володимир Путін знову вторгнеться в Україну найближчими тижнями. Як людина, яка допомагала президенту Бараку Обамі керувати реакцією США та міжнародної спільноти на перше вторгнення Росії в Україну в 2014 році аби не дозволити Москві окупувати всю країну в 2015 році, я у цьому переконана, на жаль.
Чому? Я бачу масштаб і тип сили, розгорнутої російськими військовими, ультиматуми, висунуті Путіним та його офіційними особами, войовничу риторику, яка донедавна насичувала російський ефір, і нетерпіння щодо переговорів, яке висловлює його міністр закордонних справ. Додайте до цього ймовірне занепокоєння, яке викликали у Путіна демонстрації минулого тижня в Казахстані — і успіх Москви у їхньому придушенні.
Але основна причина, через яку я думаю, що переговори з Росією проваляться, полягає в тому, що США та їхнім союзникам немає чого запропонувати Москві в обмін на деескалацію.
США повинні робити більше, ніж висувати ультиматуми про санкції та економічні покарання. Американські лідери мають зібрати міжнародну коаліцію збройних сил, щоб стримувати Путіна і, якщо потрібно, готуватися до війни.
Якщо Росія знову переможе, ми залишимося в кризі не лише через Україну, а й щодо майбутнього глобального порядку далеко за межами цієї країни. Не зупинений Путін діятиме стрімко, захопить нові землі, закріпить свої завоювання і націлиться на наступну державу-сателіт у своїй довгій грі з відновлення всіх кордонів, що існували до 1991 року: сфера географічного впливу, якої, як він вважає, несправедливо позбавлена «Велика Росія».
Світ слідкуватиме за нашою реакцією. Будь-яке подальше визнання посягань Росії означатиме початок кінця міжнародного порядку. Якщо Європа, НАТО та її союзники в Азії та в інших місцях не зможуть захистити основоположні принципи Організації Об'єднаних Націй щодо недоторканності кордонів та державного суверенітету, цього не зробить ніхто.
Будь-яке умиротворення призведе до майбутніх захоплень земель не тільки Путіним, а й Китаєм на Тайвані та в інших місцях. І якщо світовим демократіям не вистачить політичної волі, щоб зупинити їх, міжнародний порядок, заснований на правилах, звалиться. ООН піде шляхом Ліги Націй. Ми повернемося до сфер глобального впливу, до нестримної військової та економічної конкуренції та, зрештою, до світової війни.
Так, це тривожно, але це не паніка. Ми маємо бути стривожені. Ядерна Росія — це ревізіоністська, реваншистська держава, що діє вже так, ніби не існує міжнародного порядку чи Організації Об'єднаних Націй, яка ігнорує Женевські конвенції, Статут ООН, Гельсінські угоди або будь-яку з багатьох регіональних угод, підписаних Москвою.
Я вважаю, що повномасштабне вторгнення Путіна в Україну стало ще вірогіднішим після того, як російські війська придушили демонстрації у Казахстані. Демонстрації в Алмати та по всій країні, швидше за все, лише посилили тривогу Путіна щодо демократичних повстань або того, що він називає «кольоровими революціями», і підтвердили його готовність використати проти них збройні сили по всьому регіону.
Сьогоднішнє зосередження американських та європейських сил у відповідь на військову та політичну агресію Росії слід охарактеризувати тим, чим воно є: боротьбою за збереження міжнародного порядку та ООН. Пам'ятайте, що західний альянс [НАТО] був створений під егідою Статуту ООН, в якому визнається роль регіональних безпекових організацій у підтримці миру. Але останнім часом ці організації та їхні держави-члени виявилися не в змозі зупинити російську експансію.
Організація Об’єднаних Націй і міжнародне співтовариство засудили захоплення території України в 2014 році, так само як і під час вторгнення Саддама Хусейна і спроби анексії Кувейту в 1990 році. В останньому випадку міжнародна спільнота вимагала негайного виходу Іраку — і не зупинилася на цьому. Держави санкціонували застосування військової сили у випадку, якщо Ірак відмовиться вийти до 15 січня 1991 р. Міжнародна спільнота об'єдналася в захисті міжнародних кордонів і суверенних прав Кувейту.
Натомість коли Путін обмежив захоплення території Кримом, більша частина міжнародної спільноти вирішила, що безпосередня загроза усунута чи обмежена українцями. В результаті російський лідер тепер висуває вищі вимоги. Він хоче укласти два нових договори, які б завадили НАТО приймати нових членів, розміщувати збройні сили в державах-членах, що приєдналися після 1997 року, розміщувати ядерну зброю на території членів і робити будь-які дії в Центральній та Східній Європі та Центральній Азії.
Зараз ми перебуваємо, як недавно висловився колишній посол США, «у моменті істини». Якщо Путін відмовиться вести переговори щодо речей, які підлягають обговоренню, наприклад, контролю над озброєннями, і наполягатиме на скороченні членства в НАТО, військових баз та операцій, у нас буде дипломатичний глухий кут. Якщо це станеться, наш найкращий вибір — нова холодна війна.
Єдиним способом відновити першість міжнародного права та недоторканність кордонів, і стримати Росію – це висунути наш власний ультиматум. Ми маємо не лише засудити незаконну окупацію України та Грузії Росією, але й маємо вимагати виходу з обох країн до певного терміну та організувати коаліційні сили, які готові вжити заходів для забезпечення цього.
Безперечно, ядерна Росія набагато могутніша за Ірак Саддама. Але від мого 96-річного батька, який був свідком світової війни, я навчився принципу si vis pacem, para bellum — «той, хто хоче миру, має готуватися до війни». Тільки баланс військової сили — сила стримування та політична воля — може стримати війну та заморозити військову ескалацію.
Існує жахлива ймовірність того, що американці разом із європейськими союзниками повинні будуть використовувати збройні сили, щоб відкинути росіян, навіть ризикуючи вступити в прямий бій. Але якщо ми цього не зробимо зараз, Путін змусить нас битися іншого дня, ймовірно, для захисту наших балтійських або інших східноєвропейських союзників.
Коли переговори закінчаться і Москва висуне свої війська вперед, Сполучені Штати та союзники в усьому світі повинні будуть вжити всіх кроків, викладених адміністрацією Байдена, включаючи санкції та озброєння України. Але цього не достатньо. Байден має негайно вирушити до ООН, щоб згуртувати світову спільноту націй. Ми повинні побудувати нову коаліцію, щоб забезпечити державний суверенітет, закріплений у Статуті ООН.
Dr. Evelyn N. Farkas
Підпишись на Ukrmilitary у Twitter »»
Читати також:
